klucze do domu – wernisaż wystawy

Wystawa będzie dostępna do dnia 10 marca w godzinach otwarcia Teatru. Co nam zostaje, gdy wrogie pociski zmuszają nas do opuszczenia własnych domów? Walizka pospiesznie zebranych rzeczy; dużo wątpliwości i rozpaczy; trochę siły do dalszego istnienia i pęk kluczy symbolizujących ten niegdyś bezpieczny i przytulny dom. Pod koniec kwietnia znajomi sąsiadów przesłali zdjęcie, z którego wynikało, że nie ma już domu, w którym spędziłam dzieciństwo. I wszystko, co po nim zostało, to te same klucze. Mimo niemożności powrotu do domu z powodu zagrożenia, w pierwszych miesiącach po przyjeździe do Polski nie mogłam sobie pozwolić na wyjęcie kluczy z kieszeni – zawsze nosiłam je ze sobą. Tak prosta rzecz, z której korzystamy na co dzień, straciła swoją pierwotną funkcję i nabrała nowego znaczenia. Teraz te klucze przechowują wspomnienia i osobiste historie, stają się przyczyną uśmiechów i łez, tematów do rozmów i milczenia. Ktoś nie będzie już mógł otworzyć drzwi swojego domu własnymi kluczami. To może być jedyna rzecz, która po nim została. Ktoś przez długi czas znajduje się tysiące kilometrów od domu i nie wie, czy będzie mógł tam wrócić. A ktoś śni, żeby osoba, która ma te same klucze, po prostu żyła. Takich historii są tysiące. I każda jest ważna. Razem są w stanie częściowo przywrócić chronologię wydarzeń historycznych, w których żyjemy teraz. Potrafią pokazać część tego, przez co przechodzą ludzie, którzy opuścili dom; ludzie, którzy nadal żyją z uśmiechem, niezależnie od tego, czego doświadczyli; ludzie, którzy noszą te same klucze do tego samego domu, do którego wszyscy oni chcą kiedyś wrócić. Organizator: Wojewódzki Ośrodek Animacji Kultury w Toruniu Partnerzy: Województwo Kujawsko-Pomorskie Kujawsko-Pomorski Teatr Muzyczny --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- 24.02 о 18.00 - відкриття виставки, вул. Żeglarska 8, Куявсько-Поморський Музичний Театр, вхід вільний. Виставка триватиме до 10 березня в години роботи Театру. Що нам лишається, коли ворожі ракети змушують нас тікати з власного дому? Валіза зібраних поспіхом речей; купа сумнівів і відчаю; трохи сил на подальше існування та зв’язка ключів, що символізує цей колись безпечний і затишний дім. Наприкінці квітня знайомі сусідів надіслали фото, на якому було видно, що будинку, де я провела дитинство, більше немає. І все, що від нього тепер лишилось — це ті самі ключі. Попри неможливість повернення додому через небезпеку, перші місяці по приїзду до Польщі я не могла дозволити собі викласти ключі зі своїх кишень – завжди носила з собою. Така проста річ, якою ми щоденно користуємось, втратила свою первинну функцію й набула нового змісту. Тепер ці ключі бережуть спогади й особисті історії, стають причинами посмішок і сліз, темами для розмов і мовчань. Хтось вже не зможе власними ключами відкрити двері рідного дому. Це може бути єдина річ, що від нього лишилася. Хтось вже довгий час знаходиться за тисячі кілометрів від дому і не знає чи зможе ще повернутись туди. А хтось мріє, аби людина, якій належать такі ж ключі, просто була жива. Таких історій тисячі. І кожна важлива. Разом вони в стані частково відновити хроніку історичних подій, у яких ми живемо зараз. В стані показати частину того, що переживають люди, які покинули дім; люди, які продовжують жити усміхаючись, не дивлячись на пережите; люди, які продовжують возити із собою ті самі ключі, від того самого дому, у який вони всі хотіли б одного дня повернутися. Організатор: Воєводський Центр Анімації Культури в Торуні (WOAK) Партнери: Воєводство Куявсько-Поморське Куявсько-Поморський Музичний Театр